Досвід Львова у створенні доступного для МГН середовища

Ярослав Грибальський

 

Досвід Львова у створенні доступного для МГН середовища

(За матеріалами  засідання Громадської ради при Державній архітектурно-будівельній інспекції України № 3, 30 червня 2016р. м.Львів)

Усі ми хочемо сьогодні жити в безпечних і нормальних умовах. Категорія маломобільних громадян також. Тому важливо сьогодні все, що будуємо чи реконструюємо, виконували з неухильним дотриманням норм і стандартів. І хоча в Державних будівельних нормах (ДБН) написано, що вони стосуються нового будівництва чи реконструкції, але в них поданий регламент, який передбачає безпеку і зручність будь-якої людини, зокрема і з категорії маломобільних груп населення (МГН ).

Інша проблема, що в Україні роботи ведуться не завжди як нове будівництво з відповідною проектною документацією. Здебільшого проводяться просто ремонтні роботи не за проектною документацією, а, в ліпшому випадку, за дефектним актом.

Ми знаємо, що і на місцевих, і на національному рівнях виділені кошти на ремонт, реконструкцію доріг та транспортної інфраструктури. Яких потрібно вжити заходів, щоб при цих «роботах  знову не забули про маломобільні групи населення? Щоб на пішохідних переходах були пониження бордюрів до 2,5 см, із плавним ухилом (пандусом). Також при цьому щоб були застосовані тактильні і контрастні елементи, що служать не лише засобом попередження та орієнтації особам з порушенням зору, але і є засобом пасивної безпеки для усіх громадян.

Також щоб при ремонті доріг було приведено до ладу зупинки громадського транспорту таким чином, щоб транспорт міг під’їжджати якомога ближче до посадкової площадки, а її висота мала би бути з 20 см. А якщо на автомагістралях передбачено надземні переходи, то обов’язково, окрім сходів, на ці переходи мають бути пандуси з безпечним ухилом, або вертикальні ліфти.

Хочу поділитися досвідом Львова у створенні доступності вулично-шляхової мережі та транспортної інфраструктури.