Про деякі ситуації, пов’язані із самочинним будівництвом

За усталеним звичаєм до самочинного будівництва відносять об’єкти, що підпадають під визначення ст. 376 Цивільного кодексу, а саме: « Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються:

  • на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,
  • без належного дозволу
  • без належно затвердженого проекту,
  • з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоч однієї з цих обставин є підставою для визнання будівництва самочинним.

Відповідно до п.7  Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, виявлення факту самочинного будівництва об’єкта є підставою для проведення позапланової перевірки.

У зв’язку з проведенням децентралізації у сфері держархбудконтролю це питання набуває деякої неврегульованості. Адже визначення підконтрольності об’єкта будівництва місцевому чи державному органу держархбудконтролю залежить від класу наслідків (відповідальності) такого об’єкту.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об’єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об’єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Тобто, за наявності ознак самочинного будівництва, до визначення реального класу наслідків об’єкта самочинного будівництва, потенційні повноваження для проведення перевірки мають як новоутворені органи держархбудконтролю міських, селищних та сільських рад, так і територіальні органи Держархбудінспекції.

Спробуємо розібратися у природі самого терміну  «виявлення факту самочинного будівництва».