Про деякі ситуації, пов’язані з будівництвом індивідуальних житлових будинків

Такі ситуації у реальному житті виникають десятками, якщо не сотнями. В рамках публікації розглянуто лише декілька. Отже повертатися до цієї теми прийдеться неодноразово.

Зрозуміло, передбачити ці всі ситуації на законодавчому рівні неможливо. Тому спробуємо розглянути ситуації з позиції логіки подій та технічних аспектів проблеми. А висловлені припущення накласти на нормативно-правову базу.

Відомо, що при регулюванні питань будівництва індивідуального житлового будинку використовується певний «водорозділ», а саме площа такого будинку та його поверховість.

Якщо омріяний будинок буде мати не більше двох поверхів (без урахування мансардного), а його площа не перевищуватиме 300 кв. м – для будівництва такого будинку достатньо отримати будівельний паспорт (ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон). На підставі будівельного паспорту може бути розроблена проектна документація. Але це вже виключно за бажанням замовника. Як і вирішення питання – пред’являти десь цю документацію чи ні.

Якщо ж замовник не в силі стримати себе в окреслених вище рамках – йому необхідно у загальному порядку будівництва (статті 26, 29 Закону) отримувати містобудівні умови і обмеження та розробляти проектну документацію.

Це до початку будівництва. А вже у процесі виконання будівельних робіт рідко кого обходить спокуса щось удосконалити. Перелік, точніше напрями чи обставини таких спокус настільки неосяжні і різноманітні, що навіть не варто пробувати називати хоча б деякі з них. Та й справа не в них, а у їх наслідках.

У цій публікації розглянемо два таких наслідки: